Курси української мови для переселенців: розпочали з мотивації, граматики та есе

Після повномасштабного вторгнення росії українська мова з культурологічного чи наукового аспекту стає предметом національної безпеки. Тож не дивно, що багато людей, які покинули власні домівки, втратили роботу, а порою найдорожче – своїх близьких, при переселенні в інші регіони намагаються спілкуватися державною мовою. 

Поетапне введення в дію Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» в багатьох сферах суспільного життя вимагає застосування української мови не лише в побуті.

Тому з’являється все більше охочих удосконалити українську, вільно спілкуватися, правильно нею писати й листуватися. До того ж це є і важливою умовою при працевлаштуванні та одним із кроків до успішної інтеграції у нову громаду.

Цьому процесу сприяє і прийняття на регіональному рівні програм популяризації української мови. Так, в Одеській області наприкінці минулого року затверджена програма розвитку та функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя області на 2023-2025 роки. До речі, наш регіон став першим в Україні, де затвердили такий документ.

Програма, за даними ОВА, сприятиме активізації використання державної мови в освіті, культурі, спорті, туризмі, рекламі, засобах масової інформації тощо.

Серед основних завдань Програми – розроблення та відкриття мережі курсів з вивчення української мови (у тому числі дистанційних та онлайн-курсів) для різних категорій людей.

Організація та проведення курсів української мови для переселенців є і серед завдань проєкту «ВПО в територіальних громадах: механізм успішної інтеграції», який реалізує ГО "Одеський інститут соціальних технологій" за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".

Розпочали заняття з української мови партнери проєкту – відділ соціокультурної діяльності Одеської обласної наукової бібліотеки імені М. С. Грушевського, поступово долучивши до проведення занять викладачку української мови, переселенку з Маріуполя Любов Грідчину.

Заняття відбуваються на локації громадського утворення «Вільна. Безпечний простір для жінок і дітей», що організував громадський рух «Віра, Надія, Любов». Серед охочих до навчання – представниці Херсонщини, Маріуполя, Дніпра, Нікополя, Нової Каховки, Криму.

Двічі на тиждень – в середу та суботу, бажаючі вивчити та удосконалити українську збираються на заняття. Розпочавши зі знайомства з присутніми, пані Люба запропонувала учасникам коротко розповісти про свою мотивацію до вивчення державної мови. Слід зазначити, що жінки-переселенки були приємно здивовані тією обставиною, що викладачка курсів така ж переселенка як і вони, та ще й з таким гарним рівнем викладання.

Всі присутні відзначили цікавий формат подачі матеріалу, а жваве спілкування у процесі заняття дало гарний результат – учасники не лише познайомилися з розділами мови, пригадали абетку, кількість звуків в українській мові, розібрали правила написання деяких слів, склали кілька речень, прочитали вірші Т. Г. Шевченка, а й навіть спробували написати своє перше власне есе.

Пані Люба познайомила учасників з правилами їх написання, наголосивши, що есе – це власні роздуми. Вона звернула увагу на структуру цього виду літературної творчості: спочатку йде теза, потім декілька речень, якими аргументується зміст, наприкінці есе формулюється ключова думка. Викладачка зауважила, що кожна точка зору є правильною, адже у кожного своя правда, головне – логічно вибудовувати весь твір.

Після лекційної та методологічної частини заняття учасницям було запропоновано написати есе на тему: «Чому варто ризикувати?». Викладачка обрала цю тему не випадково, пояснивши, що ризик є невід'ємною частиною нашого життя. На власному прикладі пані Люба розповіла, як ризикнувши, вона змогла ледь не в останню мить вибратися із вже окупованого Маріуполя разом з вагітною донькою та дістатися Львова.

У чарівному історичному місті Лева маріупольчанка не сиділа, склавши руки. Вона проводила дистанційні заняття в Маріупольському коледжі, навчала охочих переселенців на курсах з вивчення української мови і невпинно займалася волонтерською діяльністю – щоб допомогти іншим, таким же знедоленим, як і вона.

Постійно працюючи, не маючи часу на відпочинок, Любов Грідчина намагалася забути тяжке нещодавнє минуле – весілля доньки, заплановане на 26 лютого 2022 року, зруйнований рашистами Маріуполь, захищаючи який героїчно загинув її син, кадровий військовий, згодом ворожа бомба зруйнувала вщент шпиталь, де працювала її невістка. Шестирічний онук Гліб залишився з бабусею.

Після перебування у Львові, пані Люба переїхала до Одеси – південного міста, близького їй не
лише за кліматом, а й за духом. Як каже пані Люба – «в Одесу ми закохалися з першого погляду, її незабутній колорит полонив нас, і ми вирішили тут оселитися, бо, здається, знайшли рідну домівку».
Така історія для написання есе викликала щирі співчуття у присутніх, водночас надихнувши курсанток на створення власних есе. Вони активно філософствували та писали свої твори, адже кожна з цих жінок також ризикнула свого часу та поїхала у невідому місцевість, намагаючись врятувати своє життя й життя родини.

Чи варто говорити, що думки і почуття, викладені на папері, у більшості були схожими. Переселенки писали, що майже кожен з тих, хто ризикує, обов’язково досягає своєї мети.

Деякі курсантки аргументували свою позицію таким чином: «якщо ризикнувши одного разу, ти програєш, то обов’язково здобудеш цінний досвід та урок на все життя». Інші доводили, що краще не вагатися, подолати свої страхи, ризикнувши зробити те, що дуже хочеться, і потім дізнатися наслідки, чим змарнувати все життя та гадати, що було б, якби ти зробила це.

Більшість погодилася з думкою, що тільки ризикуючи люди можуть стати успішними, а деякі з них взагалі започатковують власну справу.

Одна зі студенток написала в есе, що саме ризик приносить нам цікаві подорожі у невідоме, відкриває завісу таємничості, наповнює наше життя, робить його цінним та яскравим, постійно навчає новому, зокрема і рідній мові.

Учасники заняття охоче сприйняли оголошення про диктант, запланований на наступну зустріч, і пообіцяли гарно до нього підготуватися.

Тож сподіваємося на цікаві результати, про які ми обов’язково розповімо в наступних публікаціях.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» у межах проєкту «ВПО в територіальних громадах: алгоритм успішної інтеграції». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».