Знайомимось із релігійною спадщиною Одеси

Під час роботи краєзнавчого кластеру, який діє в межах проєкту ОІСТ «ВПО в територіальних громадах: алгоритм успішної інтеграції», переселенці відвідали чимало цікавих та унікальних місць Одещини. Серед них – Ботанічний сад, Одеський зоопарк, Одеський національний академічний театр опери та балету, Одеська філармонія імені Давида Ойстраха, Театр Музкомедії та інші культурні заклади міста.

Кілька разів на місяць на вихідних проводилися різноманітні цікаві заходи у зелених зонах, зокрема у Дендропарку Перемоги, парку імені Тараса Шевченка, Дюківському парку, Старобазарному сквері, Міському саду, на Аркадійській алеї, на Книжковому ринку, на Трасі здоров’я.

Неодноразово організовувалися екскурсії історичним центром міста – по Дерибасівській,
Приморському бульвару, вулиці Катеринінській. Також переселенці відвідували Пасаж Менделевичів, Будинок Русова, Будинок з однією стіною, Потьомкінські сходи. Кожна з цих подорожей була присвячена історичному розвитку міста та мала свою тематику: Одеса італійська, Одеса французька, Одеса кримінальна та інші.

За бажанням активістів ВПО було організовано знайомство з релігійною спадщиною міста. Першим з таких заходів стало відвідування Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря.

Екскурсію храмами і територією монастиря проводила його настоятелька – ігуменя Серафима. Усіх дуже вразила не тільки велич цього релігійного комплексу та його краса, а й добре серце його мешканців та щирість настоятельки.

З початку повномасштабного вторгнення монастир разом з волонтерами активно допомагає ВСУ і переселенцям. Монахині чергували на залізничному вокзалі з метою не тільки пригостити гарячими обідами та смачною випічкою, особливо під час негоди та у холодну пору року, а й прихистити людей, розміщуючи їх у себе в монастирі. Адже для тих, хто змушений був покинути рідні міста і села, вкрай важливим є відношення людей, аби не відчувати себе покинутими. Тому надважливим у відносинах між людьми є саме милосердя, – вважає ігуменя Серафима.

На території монастиря діє Будинок милосердя, створений як притулок для осіб літнього віку. Монахині доглядають стареньких бабусь та дідусів, більша частина яких важко хвора та ледь пересувається через інсульт, деякі зламали шийку стегна. Проте у притулку в кожного організовано окремий маленький простір – ліжко та меблі, у кімнаті проживає двоє або троє осіб, влаштована зручна їдальня та зона для відпочинку з переглядом телепередач. Мешканці Будинку милосердя охоче спілкувалися з гостями, а персонал пропонував поласувати смачною традиційною українською стравою – борщем.

Унікальним куточком, який кожному припав до душі, став Будинок для кішок. В монастирі проживає понад 50 тварин. Хворі кішки й ті, що народили кошенят, відокремлено проживають у боксах з вентиляцією. Інші ж вільно відвідують не тільки кімнати котячого будиночку, а й мандрують усією територію монастиря. Більшість з цих чотирилапих опинилися тут саме з початку повномасштабної війни, підібрані з вулиці або прийшли самі у пошуках харчування, деяких лишали господарі, покидаючи власні домівки під час невизначеності.

Усі присутні милувалися чарівною територією монастиря, на якій розташована вирізана з дерева альтанка. Наче у ботанічному саді, тут висаджено чимало екзотичних рослин: дубовий гай, різноманітні плодові дерева – черешні та вишні, квітне калина та бузок, ростуть сосни, голубі й зелені ялинки, тис, ялівець, духмяна акація, приваблюють погляд яскраво-бордові кущі барбарису, квітне полуниця та безліч іншого різнотрав’я.

Особливу увагу гостей привернула уквітчана ніжно-біла з фіолетовими краями гліцинія. Дівчата-
фотографи з усіх боків фотографували не тільки її, а й усю заквітчану територію.

Приваблювали своєю красою троянди, великі квітки ірисів, чарівні піони, галявина розквітлого барвінку, ротики та інші різноманітні квіти.

На території монастиря панує спокійна, умиротворююча атмосфера, тож багатьом відвідувачам хочеться повернутися сюди знову, щоб помилуватися не тільки його архітектурою у біло-голубому кольорі, а й чарівною природною територією.

Під час екскурсії творчі ідеї, настанови та поради надавав керівник фотоклубу «Фотон-2» Сергій Франц. Він розповів про нюанси фотозйомки у храмах, зазначивши, що спочатку треба взяти дозвіл на проведення зйомки. Важливо бути непомітним, не заважати відвідувачам релігійних об’єктів, зосереджував увагу на освітленні у самій будівлі монастиря і на його території, допомагав зробити яскраві насичені світлини та обрати правильний ракурс.

Після прогулянки господарі монастиря пригощали гостей власним лимонадом та компотом, смачною випічкою – пиріжками, пирогами, тістечками, печивом та іншими смаколиками. Під час спілкування переселенці розповіли трішки про себе, поділилися власною історією поневірянь після того, як довелося покинути свої оселі.

Під час трапези усі познайомилися з ученицями монастиря, які допомагали настоятельці приймати гостей. Дуже зацікавив усіх святий отець зі Свято-Троїцького собору. Виявилося, що він теж маріупольчанин, як і більшість із групи переселенців. Святий отець не тільки охоче спілкувався з земляками, пригадуючи рідне місто, розповідаючи власну історію обрання місії життя та його призначення, а й запропонував відвідати Свято-Троїцький собор, де він служить, з екскурсією та зробити там цікаві світлини.

Відвідування жіночого Свято-Архангело-Михайлівського монастиря надихнуло переселенців та надало їм душевних сил у подоланні своїх життєвих труднощів.

За планом краєзнавчого кластеру проєкту, заплановано відвідування Кафедрального Собору Святого Павла Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України та участь у концерті органної музики, Свято-Троїцького собору, Мечеті святого пророка Мухамеда та інших храмів та релігійних визначних пам'яток міста.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» у межах проєкту «ВПО в територіальних громадах: алгоритм успішної інтеграції». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».