Мистецтво як інструмент адаптації переселенців

Весняна Одеса багата на різноманітні культурні акції. Команда проєкту "ВПО в територіальних громадах: алгоритм успішної інтеграції" охоче долучається до проведення творчих зустрічей, літературних презентацій, художніх та фотовиставок.

Підтримавши ідею одеського краєзнавця, члена краєзнавчого клубу «Моя Одеса» Олександра Дроздова щодо проведення літературно-художньої презентації «Подорож до моря», присвяченій виданню в Одесі циклу поезій Лесі Українки та виставці полотен художників-мариністів, Одеський інститут соціальних технологій став співорганізатором цієї важливої події.

Яскрава афіша, змістовні красиві запрошення, залучення до події керівників творчих кластерів, що реалізуються в межах проєкту та їх підопічних, щирі й відверті виступи керівника проєкту Андрія Крупника, координаторки літературного кластера Інни Іщук, цікава роль в заході керівниці краєзнавчого напряму Тамари Биханової стали органічною частиною події.

Андрій Крупник звернув увагу на силу й характер видатної української поетеси, її мужність і здатність йти наперекір долі й важким життєвим обставинам. «Південне місто виявилося тим місцем, яке надавало сил і наснаги Лесі Українці, тому «чорноморська столиця» може стати таким же місцем сили для тих, хто постраждав від російської агресії, місцем, де можна відновитися, зміцніти й стати повноправними членами громади», – підкреслив голова організації. Пан Андрій та Інна Іщук нагадали, що всі присутні й передусім переселенці мають змогу долучитися до літературного конкурсу, що триває в межах реалізації проєкту, щоб спробувати себе в художньому слові.

Тамара Биханова на заході втілювала образ посередника між епохами, акцентуючи свій виступ на одеському періоді життя Лесі Українки.

І, звісно, лунала неповторна поезія видатної поетеси у виконанні школярів, а на завершення гості заходу з задоволенням милувалися картинами одеських митців з морською тематикою.

Ще один захід за участі ГО ОІСТ відбувся в партнерській установі проєкту – Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці імені М.С. Грушевського. Команда проєкту взяла участь у відкритті фотовиставки маріупольчанки Світлани Корабльової «пеRеселенці».

Світлана Корабльова покинула рідний Маріуполь в перші тижні повномасштабного вторгнення, тимчасово облаштувалася в Черкасах і після переїзду зустрілася з такими ж як вона людьми – тими, хто був змушений покинути рідні домівки й дорогі серцю речі та спогади. У Черкасах фотографиня з Маріуполя влаштувала фотосесію й попросила принести найціннішу річ, яку люди змогли вивезти із собою, коли тікали від війни.

Фотовиставка майстрині була присвячена історіям 26 людей – тих, хто виїхав з Маріуполя,
Херсона, Миколаєва, Запоріжжя, багатьох інших міст і містечок. На 26 світлинах зображені переселенці, в руках яких якась річ –найцінніша й найдорожча, бо саме її вони вивезли із собою. Це – домашні тварини, обереги, ікона, улюблена книжка, шарф футбольного клубу, філіжанка… Але це не просто речі – а зворушливі історії, найдорожчі спогади та один біль на всіх. «І це не про матеріальне..», – наголошує пані Світлана.

Слухачі Українського розмовного клубу пронизливо розповіли історії переселенців, побажавши своїм співгромадянам якнайшвидшого повернення додому й підтримки в одеській громаді.

Керівник ОІСТ Андрій Крупник поділився планами створення ще однієї виставки – про те, які зміни відбулись в житті героїв на фото.

В пошуках нових цікавих творчих екскурсій та отримання позитивних вражень учасники проєкту відвідали відкриття ще однієї художньої експозиції виставки полотен одеських майстрів, 

присвяченої Дню Матері,  що відзначається  в Україні в другу неділю травня.

Тож в планах команди проєкту – долучення до мистецьких ініціатив, що заплановані в місті в
останній місяць весни переселенців, і не лиш тих, хто активно відвідує творчі кластери, а й всіх охочих – поцінувачів прекрасного.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» у межах проєкту «ВПО в територіальних громадах: алгоритм успішної інтеграції». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».