Як передати любов до тварин засобами фотомистецтва?

Щоб знайти відповідь на це питання, було вирішено провести разом із переселенцями-фотоаматорами один з цікавих та незвичних фото-майстер-класів в Одеському зоопарку. Метою проведення цього заходу з фотографії було поповнення фотовиставки «Любов до…» новими світлинами, що відображають любов до тварин та живої природи.

 Члени фотокластеру з радістю відгукнулися на пропозицію Андрія Крупника та фотографів-викладачів Сергія Франца й Ігоря Гержика і охоче відвідали зоопарк, аби зробити фотографії тварин.

Директор зоопарку Ігор Біляков радо зустрів фотографів, організував їм екскурсію Одеським
зоопарком та розповів його цікаву 100-літню історію. Площа зоопарку складає 6 га, тут проживає понад 250 видів тварин, а їх сукупна чисельність складає понад 1 500 осіб.

До повномасштабного вторгнення зоопарку вдалося реконструювати центральний вхід-арку за рахунок Одеської міської ради. Зараз зоопарк перебуває на 3-d реконструкції, використовуючи ландшафтний дизайн. Створюється цікава архітектура штучних водоймищ для водоплавних птахів.

З початком воєнних дій та у зв’язку із тривалими комендантськими години директор переїхав жити до зоопарку. Тож він постійно мав бути на місці, щоб мати змогу оперативно відреагувати на влучання снарядів до зоопарку і будь-яку кризову ситуацію, опікуючись не тільки тваринами, а й працівниками. Узяв із собою свого домашнього улюбленця – лабрадора.

На початку війни зоопарк приймав домашніх улюбленців: адже коли люди швидко евакуювалися, вони не мали змоги забезпечити тваринам нормальний догляд. Зоопарк прийняв понад 800 тварин, серед яких були канарки, папуги, черепахи, домашні свинки, хом’ячки, котики та інші тварини.

Більшість із цих тварин забрали їх же власники, які з часом поверталися з-за кордону та з інших областей нашої країни. Решту роздавали небайдужим відвідувачам, які хотіли доглянути та подарувати тепло і любов домашнім улюбленцям. Зараз вже зоопарк домашніх тварин не приймає, адже тепер немає такої негайної потреби евакуюватися.

Найбільше директор зоопарку турбується про котиків, яких намагаються роздати працівникам
зоопарку. Адже вони дуже полюбляють залазити у клітки до хижих тварин і красти в них їжу, м'ясо. Тигри на це реагують спокійно та благородно дозволяють так чинити. А леви та інші хижаки цього не терплять, і кішки іноді стають їх здобиччю.

На початку війни складно було прогнозувати, що буде відбуватися у місті, що буде з фінансуванням зоопарку, адже звірі потребували постійного щоденного догляду та збалансованого харчування. Ці проблеми вдалося вирішити завдяки підтримці зоопарку небайдужими містянами та волонтерській і благодійній допомозі.

Дуже вразила відвідувачів історія про вовків, яких директор виховував з маленького та годував власноруч молоком. Тварини вже підросли, але пам’ятають тепло і турботу, тож відчуваючи його запах та чуючи голос, намагалися ластитися як цуценята через решітку. Ігор Біляков розповів, що вони дуже люблять ласку, проте потім можуть шарпати одяг, адже вони вже підросли і є хижими тваринами, хоча ще пам’ятають його.

Кілька разів у зоопарку були й надзвичайні ситуації – тікали тварини. Одного разу втекли мавпи – павіани. Вожак зграї почув, що працівник зоопарку нещільно зачинив клітку, почав копирсатися в замку і з часом йому вдалося його відкрити та випустити усю зграю на волю. Павіан був дуже активним та пересувався по Привозу. Саме тоді в Одесі було оголошено план перехвату і тварин вдалося відловити, приспати та повернути до зоопарку.

Також Ігор Біляков пригадав, що одного разу, ще на початку своєї професійної кар’єри, коли
працював з ведмедями, він взяв ведмежа, чим дуже розлютив ведмедицю. Вона відразу ринулася захищати дитину та нападати на працівників зоопарку – усі ледь встигли врятуватися. Тому, працюючи з ведмедями, І. Беляков поводиться з обережністю, адже пам’ятає цей досвід.

Минулого року коштом благодійної допомоги небайдужої одеситки Наталії вдалося реконструювати клітку для білих левів. Їх привезли з Харкова, під час війни, у жахливому, занедбаному стані. На шерсті було безліч плям через знервованість тварин, синці та потертості через те, що вони, лякаючись вибухів, постійно билися об клітку і травмувалися.

Зараз тварини заспокоїлися, встигли адаптуватися та забули жахи воєнних дій. Вони мають охайний та доглянутий вигляд, гарну шерсть та щільну гриву. Директор розповів, що білі леви дуже полюбляють велику кількість публіки. Адже коли є люди, це їх заспокоює: їм здається, що все гаразд. Незабаром Харківський зоопарк планує повернути своїх білих красенів, тож у цю нову клітку мають перевести левиць, які проживають у зоопарку.

Після закінчення війни планується реконструювати клітки для хижих тварин – лисиць, гієн, гепардів та інших, зробити їх якомога більшими, щоб тварини почували себе у комфорті та безпеці. Також планується реконструювати загін для слонихи з новітньою огорожею.

Фотомайстер Ігор Гержик чимало років працював у зоопарку як фотограф. Тож він надавав

професійні поради, як краще фотографувати тварин, обираючи вірний ракурс. Він також розповідав цікаві історії про тварин. Ось одна з них.

Кожного літа робочі зоопарку купають слониху Венді, поливаючи її зі шлангу. Венді дуже
любить купатися влітку та їсти кавуни, які вона розчавлює своїм міцним хоботом та ласує смачненькою солодкою серединою. Проте характер у Венді є дуже непростий, а її спокійний ззовні вигляд є оманливим.

Одного разу Ігор Гержик, спостерігаючи як слониха Венді купалася та ласувала кавунами, намагався зробити цікаві фото та переліз через огорожу. Захопившись процесом, він не помітив як Венді швидко ринулась до нього та намагалася його розтоптати. Ігор ледь встиг вискочити за огорожу, щоб вона не дістала його сильним хоботом. Саме тому біля слонихи Венді така висока огорожа, щоб відвідувачі були у безпеці.

В зоопарку завжди треба пам’ятати про особисту безпеку, особливо працюючи з хижими тваринами, і тримати необхідну дистанцію, не наближуючись впритул до кліток. Уважними треба бути навіть з птахами, особливо з лелеками, адже вони можуть вдарити своїм довгим дзьобом в око.

Фотоаматорка Анжела Білодід, затамувавши подих, фотографувала своїх улюбленців-птахів: фламінго, пеліканів, павичів, чапель, лебедів. Лідія Чала зосередилась на фотографуванні коней, корів та інших копитних тварин. Тетяна із Сергієм азартно фотографували хижих тварин – левів, лисиць, вовків, тигра, гієну та гепардів. Ірина фотографувала верблюдів та страусів.

Найбільше вразив усіх ведмідь: усі спостерігали, як він чесав собі спинку та приймав ванну. Дуже сподобалася фотографам слониха, яку всі охочі годували яблуками.

Тож, насолоджуючись прогулянкою зоопарком, фотографи-переселенці намагалися передати свої
емоції, свою любов і турботу до братів наших менших.

За результатами відвідування зоопарку було зроблено чимало цікавих фотографій, які можуть поповнити його колекцію новими світлинами для промокампаній – як на сайті зоопарку, так і в соціальних мережах. Адже для належного утримання зоопарк, крім бюджетних коштів, має заробляти самостійно – від продажу вхідних квитків.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» у межах проєкту «ВПО в територіальних громадах: алгоритм успішної інтеграції». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».